Мова кіно: що таке посилання, цитата, аллюзія, оммаж і пасхалка

Будь-яке кіномистецтво, якщо це не «Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сьота» так чи інакше має в собі кілька запозичень з інших кінофільмів. Іноді це покадрово скопійована сцена (якщо йдеться про рімейки, то таке трапляється повсюдно). Іноді один легкий натяк. Але чому і те, й інше називається відсиланням? А якщо це й так, то чи бувають у неї якісь різновиди. Нижче ми розповімо про те, що таке посилання в кіно і які вони бувають. Поїхали.

Відсилання

Слово «відсилка», хоч і має реальне значення, щодо кіно є сленгом. Говорячи простіше, відсилання – це згадка фільму у фільмі. Цитата – майже теж що і відсилання, тільки з двома “але”. По-перше, це поняття використовується в основному мистецтвознавцями. По-друге, класифікація посилань у кіно настільки мала, що й цитати знайшлася додаткове поняття.

Цитата

Найчастіше, цитатою називають вміло збудовані сцени у фільмі “Б”, які майже у всьому перегукуються з фільмом “А”. Але якщо прибрати всі ці сцени, то фільм «Б» не втратить у сюжеті, задумі чи загальному враженні. Наприклад, динамічна сцена пробіжки залами Лувру в «Мрійниках» (2003) була цитатою на «Банду аутсайдерів» (1964) Жана Люка Годара. Більше того, режисер Бернардо Бертолуччі був настільки не впевнений, що хтось із аудиторії початку нульових зможе розпізнати це посилання, що вклеїв її в сцену з новою пробіжкою.

Або, знаменита сцена танцю Вінсента Веги з Мією Уоллес із «Кримінального чтива» (1994), яка спочатку цитата на схожу сцену з «8 з половиною» (1964).

Алюзія

Якщо цитата повторює сцену майже покадрово, то алюзія — вільніша інтерпретація однієї чи кількох сцен. У деяких випадках настільки вільна, що ви навряд чи зможемо зрозуміти на кого або що посилався режисер. Яскравий приклад, вже культовий серіал «Дуже дивні справи». Майже всі сцени серіалу наповнені посиланнями, більшість з яких — зрозумілі й видно відразу. Але є й ті, які не помітиш із першого чи другого перегляду, а явними вони стають лише після ознайомлення з фільмом, на який і було зроблено.

Наприклад, у п’ятому епізоді третього сезону майже всі помітили сцену, в якій шериф Хопер загрожує російському термінатору, а той відповідає: «Ти цього не зробиш, ти поліцейський, ти дотримуєшся закону». Це пряме посилання на «Міцного горішка», в якому є сцена де німецький терорист нагадує Маклейну, що той поліцейський, а отже, слідує закону. Але не всі помітили, що сцена де одна з головних героїнь повзає по вентиляції і сцена на даху ліфта, де ховаються герої, — це також посилання на «Міцного горішка», але не такі явні, бо губляться в динаміці загальної розповіді, що й робить їх «алюзіями».

Омаж

Оммаж — це якийсь жест поваги, посланий одним творцем іншому. До початку 20 століття цей термін використовувався щодо художників чи скульпторів, але з появою кінематографу перекочував туди. Простіше кажучи, оммаж — це відтворення якоїсь відомої сцени/сцен так, щоб віддати шану роботі автора оригінального фільму. Подібний прийом майже ніколи не буває покадровим або надто розпливчастим. Варто також додати, що оммаж, як і алюзія це все ще цитата або відсилання. Але на відміну від решти, — переважно позитивна. З цієї причини нерідко можна зустріти такі вирази як: «оммаж німому кіно» або «оммаж високій культурі».

Напевно, найяскравіший приклад оммажу німому кіно це фільм «Артист» (2011). Цілком чорно-білий і німий він відсилає нас до атмосфери 1930-х років, часу переходу від німого до звукового кіно.

Якщо говорити про культуру, то не можна не згадати «500 днів літа» фільм про людей, які живуть у світі своїх інтелектуальних захоплень і культурних цінностей, який просто рясніє відсиланнями різного ступеня складності, у тому числі й оммажами. Наприклад, проїзд головної героїні Саммер на велосипеді, під час якого звучить заголовна тема із «Сніданку у Тіффані», це оммаж не стільки на сам фільм, як на Одрі Хепберн, — безумовно найкращу в частині ромкомів і велику любительку велосипедів.

Пасхалка

На відміну від оммажу, що прийшов до нас із мистецтва, поняття «пасхалки» прийшло до нас із ігор. Пасхалка – це певний тип інформації (найчастіше картинка або напис), яку творці вміло вплітають у загальну канву оповідання. Найчастіше настільки добре, що вона так і залишається непоміченою. За рідкісними винятками, пасхалка це відсилання до чогось, що ще станеться. Наприклад, знаменитий кадр з «Я — легенда» (2007) із постером «Бетмен проти Супермена», який вийде лише через 9 років. Студія, до речі, одна й та сама — Warner Bros. Entertainment.

Підсумок

Якщо ви все ще не зрозуміли, чим цитата відрізняється від оммажу або алюзії, то не переживайте, адже це суміжні поняття. І якщо замінити одне іншим, то в будь-якому випадку вийде відсилання, як його не назви.