Рецензія на фільм «Черкаси»: історію останнього українського корабля у Криму

27 лютого відбулася прем’єра воєнної драми “Черкаси” – першого українського фільму про морські баталії в Криму. Сюжет картини зосереджений навколо славетного тральщика “Черкаси”, команда якого до останнього чинила опір російським “зеленим чоловічкам”, та на певний час стала останнім українським екіпажем у Криму.

Читайте також: Рецензія на фільм «Мої думки тихі»: пояснення сюжету, сенсу та кінцівки

Про що фільм “Черкаси”

кадр з фільму “Черкаси”

Мишко запрошує Лева на тральщик “Черкаси”. Останній щойно втратив дорогу людину, тому погоджується пливти з разом з другом. Опинившись на воєнному кораблі хлопці проходять навчання та відвідують клуби на суші. Лев складає присягу та отримує роботу в машинному відділенні. Обставини загострюються. Події на Майдані та втеча Януковича дають поштовх до окупації Кримського півострова. “Черкаси” разом з усіма українськими кораблями потрапляють в пастку, але на відміну від інших  вирішують чинити опір.

На початку фільму нас зустрічає не позбавлений сенсу надпис, що сюжет “Черкас” навіяний реальними подіями в Криму, а тому не є документально точним відтворенням окупації 2014 року. Подібні умовності наділяють “Черкаси” життям, адже сюжет зосереджується навколо двох звичайних хлопців з села, оминаючи документалістику на непотрібний пафос.

Візуал як головна окраса “Черкас”

кадр з фільму “Черкаси”

Попри обмежену гамму кольорів (основні події відбуваються на озері на сірому коралі) “Черкаси” це приклад якісного візуала, який доповнює, але не відволікає. Зосереджуючись на морській тематиці режисер Тимур Ященко не раз продемонструє воду озера Донузлав. Її п’ють, в неї пригають, нею блюють та поливають ворогів. Великий план води, яка мала б заспокоювати, прямий натяк на пастку, в якій більш як три тижні перебували українські моряки.

Також хочеться відзначити доречно підібрані довгі, великі та спільні плани, що становлять майже 70% відсотків екранного часу. Відсутність швидкої та смиканої монтажної нарізки, як от в “Врятувати рядового Раяна” наприклад, не тільки відводить “Черкаси” від звичної документалістики, але й зосереджує думки глядача на конкретній сцені: “братський” снаряд оглушив Мишка,  в його руці гвинтівка, та хіба він може вистрелити?” І річ не про швидке споживання приголомшливої картинки, а про розуміння та усвідомлення  це відбувалось насправді.

Але безумовна перлина візуального ряду “Черкас” це плани зверху, які використовуються не тільки до тральщика, але й до людей, як от сцена заточення Мишка в ямі для піску. Ефект від даного прийому очікуваний  і людина, і величезний корабель будуть здаватись неймовірно маленькими та безпомічними.

Сенс фільму “Черкаси”

кадр з фільму “Черкаси”

Розповідаючи історію “Черкас” – останнього українського корабля у Криму режисер Тимур Ященко міг дозволити собі будь-що: трагікомедію про протистояння “братських” народів, типову воєнну драму а-ля “Кіборги”, чи екзотику в стилі “Наших котиків”. Натомість “Черкаси” стали максимально самобутнім та серйозним кінематографом, нетиповим для українського кіно, але близьким для всіх, хто розуміє масштаб трагедії.

Перша половина фільму це розповідь про життя українців “до”. Про рівне відношення до всього українського, коли посвята  лише довга низка слів, а мова  спосіб комунікації “зі своїми”. На прикладі поведінки екіпажу “Черкас” режисер демонструє реакцію громадян України. Третя частина екіпажу не бажає воювати з “шурінами” та “кумами”, тому покидає тральщик. Дехто, усвідомлюючи свою національність, переходить на українську, хоча до цього був російськомовним. І всі вони вирішують боротися, бо історія, якою б далекою вона не була  завжди повторюється.

Читайте також: Рецензія на фільм «Мої думки тихі»: пояснення сюжету, сенсу та кінцівки

Пояснення кінцівки фільму “Черкаси”

кадр з фільму “Черкаси”

Передостання сцена фільму  Мишко та Лев прогулюються на березі неспокійного Донузлава. Мишко вибачається перед Левом, але останній відповідає, що все добре. Для більшості глядачів очевидно  це повернення в минуле. Але неоднозначність сцени полягає в тому, що це може бути й сон, який Мишко бачить перед тим, як відправитись в ще не до кінця сформоване АТО. Він намагається вибачитись перед другом за його смерть, та за те, що запросив останнього на “Черкаси”. Лев, який так і не зміг оговтатись після втрати дорогої людини, а потім і “Черкас”, – говорить що все нормально. Можливо, його герой все ж таки знайшов спокій. Принаймні, нам хочеться в це вірити.

Примітка

На відміну від інших українських суден, “Черкаси” досі знаходяться під контролем РФ. Корабель пришвартували в севастопольській бухті Селецька, лишивши загнивати. За словами капітана Юрія Федаша, він (“Черкаси”), знаходиться в недоглянутому стані. “П’ять років він не фарбувався. Он, зірка є, ніхто її не зафарбував, але герб Черкас зафарбували”, – прокоментував Федаш.

Читайте також: Рецензія на фільм «Мої думки тихі»: пояснення сюжету, сенсу та кінцівки