«Острів проклятих» (2010) режисера Мартіна Скорсезе це один з тих фільмів, які потрібно дивитися два або три рази, але навіть додаткові перегляди не дадуть гарантії повного розуміння того, що відбувається.
Його знаменита кінцівка повністю змінює зміст показаного. Його майже невловимі деталі змушують сумніватися в автентичності побаченого, а продуманий до найменших подробиць сюжет просто не вкладається в голові.
Який же все таки сенс закладали творці в «Остріві проклятих»? Чи є він там взагалі, або це добре продумана гра, щоб змусити глядачів обговорювати його, сперечатися і переглядати?
Сенс сюжету «Острова проклятих»
З моменту виходу знаменитого трилера пройшло вже більше 10 років. Щоб оцінити швидкоплинність часу нагадаємо, Леонардо Ді Капріо вже встиг отримати свій довгоочікуваний Оскар за гру в «вижив». Проте, суперечки з приводу того, чи був головний герой Тедді Деніелс душевнохворим або його дійсно накачали наркотиками не вщухають досі.
Щоб відповісти на головне питання фільму і розкрити таки нарешті його посил давайте звернемося безпосередньо до сюжету. Дія «Острова проклятих» нагадує скриньку з подвійним дном. Спочатку ми спостерігаємо історію федерального маршала, який прибуває на острів щоб розслідувати справу про зникнення пацієнтки психіатричної лікарні. При детальному зануренні в сюжет ми розуміємо – ніяке слідство не ведеться, а маршал справжнісінький пацієнт цієї ж лікарні, який настільки загруз у своїх галюцинаціях, що вважає себе не вбивцею, а служителем закону.
Подібний розвиток подій, як і припускав Мартін Скорсезе просто збуває з пантелику, саме тому він говорив, що люди будуть змушені піти в кіно двічі, адже ще до фіналу, до того, як ми почнемо підозрювати щось недобре, сюжет «Острова» починає підкидати цікаві деталі, які помічаєш тільки після усвідомлення головного сюжетного повороту.
Якщо дивитися «Острів проклятих» дуже уважно, то вже з найперших хвилин можна замінити, якщо не хвороба головного героя, то хоча б дрібні дивні речі, які не дадуть сприйняти історію з розслідуванням за чисту монету.
Але якщо все так просто, то чому режисер розраховував на те, що люди подивилися «Острів» підуть на нього ще раз? Справа в тому, що скільки б підказок не залишали для нас творці, ми вважаємо за краще їх ігнорувати або зовсім не помічати. Навіть зараз, через стільки років після виходу фільму на тематичних форумах можна знайти припущення про те, що жінка п’є з невидимого склянки під час допиту це такий кіноляп, а не закладена глибинна метафора.
Але чому ми вважаємо за краще не помічати такі дивні для сюжету деталі? Вся справа в ненадійному опівідачу. У літературі і кіно існує так званні негласне правило, слідуючи якому все, про що говорить і що показує головний герой – чиста правда.
Сенс фільму «Острів проклятих»
Ненадійний оповідач це жанр, в якому головний герой спеціально чи ні розповідає недостовірну чи далеку від правди історію. А так як ми звикли асоціювати себе з ним, то і сприймаємо сказане їм за чисту монету, сумніваючись лише тоді, коли на це є вагомі причини. Момент з неіснуючим склянкою води показаний від імені головного героя Тедді, а так як він вважає за краще ігнорувати воду, тому що вона забрала життя його дітей, то і п’є жінка порожнечу.
Саме тому, що Тедді класичний ненадійний оповідач він вважає за краще ігнорувати найочевидніші речі, які ми ігноруємо разом з ним.
Наприклад, його моторошну боязнь води, яка може бути у будь-якої людини, але після флешбеків зі смертю дітей знаходить глибший сенс.
Дивно, що він знайомитися зі своїм напарником тільки по прибуттю на острів, ну а його «напарник» прослуживши більше чотирьох років маршалом ледь справляється з кобурою. Цікаво, що під час цієї незручної сцени Тедді все ж звернув на це увагу, але значення не надав, точно як і ми.
Під час проходки по кампусу лікарні ми можемо спостерігати найочевидніші підказки до божевілля Тедді – такі ж пацієнти як і він махають йому, а санітари і доктора явно над ним сміються. Ну а в момент розмови про доктора Шині санітарка раз у раз кидає погляд на напарника Тедді – Чака, який і є той самий доктор Шин.
Під час прибуття на острів Чак називає Тедді «людиною-легендою», що несе буквальний змив, адже маршала Тедді Деніелс просто не існує. В очі так само кидається нестандартну поведінку охорони, яка за відсутності Тедді навіть і не намагається шукати втекла Рейчел Соландо, а поблизу с ним поводиться напружено і трохи грубо.
Головний герой відчайдушно шукає нікого Ендрю Леддіса, хоча практично все вказує на те, що він і є Ендрю. Психічнохворий Джордж Нойс на самому початку їх розмови називає Тедді Леддісом, а проста гра букв Edward Daniels = Andrew Laeddis доводить це наочно.
Подібність Ендрю і Тедді помітно і зовні. У обох персонажів є шрам. Сцена на початку фільму демонструє шрам Тедді в дзеркальному відображенні справа, після чого він розповідає про Ендрю, описуючи його жахливий шрам від правої скроні до лівої щоки. Подібна подібність пояснюється просто, – Тедді взяв свою зовнішність і спотворив її до невпізнання, придумавши образ людини, який, на його думку, дійсно зміг би підпалити його дружину.
Подібність зі своїм альтер его підтверджується не тільки наявністю шраму, а й тим, що вони єдині герої у фільмі, які використовують звичайні сірники.
Пояснення кінцівки «Острів проклятих»
Чому звичайні сірники? По мимо того, що вони служать символом єдності Тедді і Ендрю, вони так само є провідником його галюцинацій. Так як він не зміг змиритися з втратою дружини і дітей, він викреслив воду (згадуємо момент зі склянкою) зі свого життя. На зміну воді прийшов вогонь і світло, саме вони почали супроводжувати героя в моменти його найсильніших галюцинацій.
Наприклад, під час кожного поява дружини Тедді Долорес її образ нібито підсвічується зсередини. Зверніть на це увагу при наступному перегляді. Теж можна сказати і про вогонь, адже він з’являється в момент демонстрації жахливого Ендрю Леддіса, а так само під час розмови Тедді з Рейчел Соландо в печері.
Теж саме відбувається і під час розмови з Джорджем Нойсом, який до появи запаленого сірника поводиться майже нормально, як для психічно хворої людини, і каже Тедді про те, що той такий же пацієнт як і він сам. Але як тільки спалахує сірник Джордж починає потурати всім припущенням Тедді про те, що на маяку проводять нелюдські експерименти над людьми. Він здається слабким і заляканим, але справа в тому, що друга частина розмови відбувається виключно в свідомості Тедді.
Вогонь повна протилежність води. Саме тому Тедді так прагне до нього. Він бачить в ньому порятунок від того, що сталося з ним, його дружиною і дітьми.
Тедді дійсно збожеволів. Весь фільм все його оточення, нехай і не прямо, але натякає йому про це, але він вважає за краще не помічати ці деталі точно так само як і ми. Ну а ми, в свою чергу, не помічаючи очевидного вигадуємо теорії про ще більш прихованих задумах працівників лікарні, наркотики або потрійному дні.
Під час фінального твісту фільм дає нам відчути себе такими ж ненормальними як і Тедді, адже навіть зібравши всі частини пазла ми все одно відмовляємося вірити в очевидне, вигадуючи максимально безглузді і більш витончені пояснення того, що відбувається.
Суть кінцівки насправді є простою. Зрештою Ендрю одужує, але бажаючи позбутися від вантажу втрати і страждань знову прикидається хворим, щоб його нарешті відправили на лоботомію.