Сонцестояння (англ. Midsommar) 2019 року — другий повнометражний фільм Арі Астрера, який остаточно ламає канони жахів. Майже вся дія картини відбувається на залитому сонцем лузі, змушуючи боятися не темряви, а яскравого дня. Так само, на думку режисера, це фільм не про язичників чи стародавні обряди, він про розставання чоловіка та жінки. Подібний синопсис, хоч і здається абсолютно недостовірним, повністю втілюється на екрані, демонструючи незвичайний хорор останнього часу.
Нижче ми спробуємо пояснити сенс і кінцівку фільму, а також те, чому сюжет «Сонцестояння», за словами Арі Астера, не варто сприймати занадто буквально.
Головна героїня Дені втрачає свою сім’ю. Її сестра вчиняє самогубство, отруюючи не тільки себе, а й її батьків. Через рік дівчина вирушає в літню відпустку разом зі своїм хлопцем та його друзями антропологами. Вони прямують до Швеції, а точніше до Хорги, — невеликої закритої громади, мешканці якої проповідую язичництво. Мета героїв — побачити обряд святкування літнього сонцестояння.
Спочатку прибуття в селі здається милим і безпечним, але це відчуття зберігається рівно до першого ритуалу.
Пояснення сюжету «Сонцестояння»
Ми вже говорили, що «Сонцестояння» — незвичайний фільм. І не лише тому, що це жахи серед білого дня, а й тому, що зумовити його кінцівку уважний глядач може ще під час вступних титрів та перших кадрів.
Справа в тому, що Арі Астер вирішив не зосереджуватися на стандартних канонах оповідання, і за допомогою увертюри у вигляді титульних картинок, картин, що з’являються, в будинку головної героїні або язичницьких символів, розповів історію «Сонцестояння» аж до спалення Крістіана в шкурі ведмедя. Але навіщо?
По-перше ці непомітні з першого перегляду пасхали легко помітити при другому, більш детальному перегляді фільму. Але тільки в тому випадку, якщо ви захочете переглянути “Сонцестояння” двічі.
По-друге, і як говорилося вище, одна з головних тем «Сонцестояння» це демонстрація стосунків чоловіка та жінки, на тлі якої і відбувається вакханалія Хоргі. Більше того, це історія емоційної подорожі Дені, яка починається з того, що дівчина спочатку втрачає свою сім’ю, а потім знаходить.
Сенс кінцівки «Сонцестояння»
Наприкінці фільму, після низки жорстких вбивств її друзів, що залишилися за кадром, Дені бере участь у танцювальному конкурсі і стає королевою травня. Крістіан же, в оточенні дюжини оголених жінок, що співають, з’єднується з Майєю. Дені застає цей момент і випускає своє горе, що накопичилося в оточенні схожої півдюжини дівчат, які немов пропускають її емоції через себе, кричать і ридають у такт з дівчиною.
Продемонстроване наслідування, хоч і виглядає комічно, практикується у найважливіших і напружених моментах фільму: під час самогубства людей похилого віку, злягання або ритуального спалення. Подібний обмін емоціями дозволяє розділити емоційний багаж людини, чи то радість, біль чи насолоду з усіма присутніми, досягти так званого катарсису — очищення в процесі співпереживання.
Наступного дня, як кульмінація святкування літнього сонцестояння, жителі Хоргі приносять у жертву дев’ять людських життів. Чотирьох своїх та чотирьох сторонніх (Саймон, Конні, Джош та Марк), убитих, як і старі, заздалегідь. Дев’яту має обрати королева травня. Дені вказує на Крістіана, якого одягають у шкуру ведмедя і спалюють разом із усіма жертвами свята. Наприкінці фільму вона посміхається.
Ритуальна жертва Христина це і є згаданий вище катарсис, як для громади Хоргі, так і для самої Дені. На початку фільму дівчина виглядала самотньою і покинутою, але наприкінці набула розуміння й родини. Згорілий у шкурі ведмедя Крістіан представляє символічне вигнання зла для Хоргі, і вигнання болю та страждань Дені, яка, за весь час їхніх стосунків, так і не змогла знайти підтримки та розуміння, натикаючись лише на байдужість та злість.
Сенс фільму «Сонцестояння»
На думку режисера Арі Астера «Сонцестояння» це фільм про розставання та позбавлення токсичних відносин. Це також фольклорний фільм жахів про іноземців, які відвідують закрите язичницьке село і починають зникати під час дивних ритуалів. Але найімовірніше «Сонцестояння» – це казка про сироту, якій призначено стати королевою та знайти нову родину. Звучить логічно, але не в контексті фільму, в якому живцем спалюють людей, п’ють сечу і їдять лобкове волосся.
Але давайте по-порядку. На думку про казковий фундамент наводять згадані вище знаки та пророцтва у вигляді малюнків, символом і навіть рослин. Наприклад, в квартирі Дені, по обидва боки її дивана висять дві картини: одна з серії місяців (очевидно, що вказує на хід і цикл часу), а інша із зображенням жінки, що біжить по трупах.
У самій квартирі росте дуже багато літніх рослин, що різко контрастують зі сніговим пейзажем зовні. Над ліжком дівчини висить картина шведського художника Йона Бауера «Бідний маленький ведмідь!», — ілюстрація до казки Хелен Нюблум про чуттєву, але безневинну дівчину, яка прогулюється лісом. На цій картині вона зустрічає ведмедя, цілує його в ніс і називає його бідним маленьким ведмедем.
Подібні знаки, які нічого не означають при першому перегляді, це прямий натяк на пророцтво, яке, як і в казці, має властивість збуватися.
Але найоднозначнішим доказом казкового підтексту фільму є згадані вище титульні картинки, які виглядають як ілюстрації до дитячої казки.
Ви також можете переглянути огляд фільму англійською мовою, тому як українською я не знайшла. Можете зняти огляд на ютубі і я обов’язково додам у свою статтю))
Ото наркоманія… Цікаво, скільки чоловіків його ї***о в ср**у при його розумовому протистоянні, коли він писав сценарій до фільму. Що ж треба було курнути, для того, щою вштирило аж настільки… Фільм – мега психологічно-некомфортне лайно. Сиджу в шоці вже понад годину.